При виборі оптимального методу лікування при захворюваннях кишківника важлива ретельна діагностика, оскільки прогноз залежить від обраної тактики лікування. Для придушення мікрофлори за кілька днів перед запланованою операцією лікар може призначити антибіотики з урахуванням чутливості флори кишківника. Якщо пацієнт приймає будь-які препарати, про це слід повідомити лікаря, можливо, деякі з них потрібно тимчасово виключити. За три дні до втручання слід відмовитися від продуктів, що підвищують газоутворення (овочі, фрукти, хліб та ін.). Напередодні операції – очисна клізма. Останній прийом їжі – за 8 і більше годин.

Операція складається з трьох етапів: виділення осередку патології (пухлини), видалення регіонарних лімфатичних вузлів та формування колоректального анастомозу. Однак не завжди операцію можна виконати одномоментно, в деяких випадках з метою зниження навантаження на сформований в ході операції анастомоз необхідно накладення колостоми для відведення вмісту кишківника. Кишкова стома ушивається через 2-3 місяці. Для профілактики тромбозу та тромбоемболії у клініці використовується, крім компресійного трикотажу, інтраопераційна керована пневматична компресія SCD Response.

У ході втручання видаленню підлягає не тільки власне пухлина, але й відрізок кишки, що приводить, і це обумовлено кількома особливостями. , також при злоякісному процесі важливо видалення лімфовузлів з пухлиною єдиним блоком. Крім того, слід врахувати особливості кровопостачання, частини товстого кишківника постачаються кров’ю різними гілками кровопостачання, при перев’язці однієї з них буде виключена з кровопостачання відповідна частина кишки.

У деяких випадках кінцева частина кишківника має бути виведена на передню черевну стінку – формується стома. Пацієнтам доводиться використовувати калоприймач, що встановлюється довкола стоми. Колостома може бути тимчасовою чи постійною. У нашій клініці у 90% пацієнтів формується анастомоз, лише у незначній частині оперованих хворих встановлюється тимчасова стома — на час загоєння кишківника, надалі проводиться реконструкція — з’єднання частин кишки, що залишилися, що дає можливість людині ходити в туалет природним способом.

Як і при інших операціях, при геміколектомії існує ризик розвитку небажаних наслідків: кровотечі, пошкодження прилеглих тканин, проте виконання маніпуляцій під візуальним контролем сучасного відеообладнання зводить до мінімуму ризик. У ранній післяопераційний період не можна виключати розвиток перитоніту, пов’язаного як з інфікуванням, так і з неспроможністю швів анастомозу. Також можливий парез кишківника та непрохідність, тромбоемболічні ускладнення. У віддалений період є ризик розвитку спайкової хвороби, поява післяопераційної грижі, рубцевого звуження кишки, порушення функції спорожнення.